Olomoucko-brněnská eparchie🇨🇿 V neděli 24. 8. v Pravoslavném katedrálním chrámu sv. Gorazda v Olomouci z iniciativy duchovního o. Alexeje Kukhty a s požehnáním Jeho Přeosvícenosti Izaiáše, biskupa olomoucko-brněnského, se konala k Pánu zvláštní modlitba – Žaltář.
Pozdě večer se za světla svíček a lampad v chrámu shromáždili všichni, kdo se chtěli společně pomodlit. Lidé se shromáždili při čtení Žaltáře za děti i za staré, za slabé a ty, kteří tvrdě pracují, za ty, kteří jsou v nesnázích nebo ztrácejí naději, kteří potřebují pomoc a podporu, za zdraví a blaho všech farníků našeho chrámu. Modlili jsme se také za požehnané odpočinutí všech našich zesnulých příbuzných a blízkých.
Žalmy krále a proroka Davida jsou upřímným a hlubokým dialogem mezi člověkem a Bohem. Je to jednak zamyšlení nad životem, tak i žádost o radu či pomoc od Hospodina, a srdečná vděčnost Mu za všechno.
Svatý Basil Veliký v rozhovoru o prvním žalmu poznamenal: „Žádná kniha neoslavuje Boha tak, jako Žaltář, proto je pro duši obzvláště užitečný, protože v ní lidé chválí Boha spolu s anděly a velebí a zpívají majestátním zpěvem a napodobují anděly… Žaltář je naším rádcem.“
Svatí lidé říkají: „Chceš-li radu – zeptej se Žaltáře.“ A skutečně: otevřeme-li tuto svatou knihu na jekémkoliv místě, najdeme odpověď na otázky svého srdce.
Tato pravda byla obzvláště zřetelná v neděli. Boží milost byla znatelně cítit a každý si při návratu domů v srdci nesl nasycení teplem krásné modlitby – v tichu a s úzkostí, obávaje se byť jen slovem narušit milostivé ticho duše.
Je povzbudivé, že se čtení Žaltáře v našem chrámě stane dobrou tradicí – budeme se každý měsíc v neděli scházet, abychom společně chválili Boha, modlili se k Němu celým srdcem a pociťovali Jeho uzdravující přítomnost, „neboť kde jsou dva nebo tři shromážděni v mém jménu,“ praví Pán, „tam jsem já uprostřed nich“. (Mt. 18,20)
🇺🇦 24.8. в неділю у Православному кафедральному храмі святого Горазда в Оломоуці за ініціативи священника о. Олексія Кухти та з благословіння владики Ісайї, єпископа Оломоуцького і Брненського, була піднесена до Господа особлива молитва – Псалтир.
Пізно увечері при світлі свічок та лампадок у храмі зібралися усі охочі до спільної молитви. Люди згуртувалися в читанні Псалтиру за діток і літніх людей, за немічних та тих, хто важко працює, за тих, хто в біді чи безвиході, хто потребує допомоги і підтримки, за здоров’я та благополуччя усіх прихожан нашого храму. Ми також молилися за блаженний спокій усіх спочилих наших родичів та близьких.
Псалми царя і пророка Давида – це щирий та глибокий діалог людини з Богом. Це і роздуми про життя, і прохання у Господа поради чи допомоги, і сердечна Йому вдячність за все.
Святитель Василій Великий зазначав у бесіді на перший псалом: «Жодна книга не прославляє Бога таким чином, як Псалтир, тому він особливо корисний для душі, бо в ньому Бога славлять разом з ангелами і величають, і оспівують величним співом, і ангелів наслідують… Псалтир – це наш порадник».
Святі люди кажуть: “Хочеш ради – запитай Псалтир”. І справді: де б ми не відкрили цю святу книгу, ми знайдемо відповідь на запитання свого серця.
Ця істина була особливо відчутною у неділю. Благодать Божа відчувалася зримо і кожен, повертаючись додому, ніс у серці живильне тепло дивовижної молитви – в мовчанні та з трепетом, боячись навіть словом порушити благодатну тишу душі.
Відрадно, що читання Псалтиру в нашому храмі стане доброю традицією – ми збиратимемося щомісяця у неділю, щоб разом славити Бога, молитися Йому усім серцем, відчувати Його цілющу присутність, «бо, де двоє чи троє зібрані в ім’я Моє, – каже Господь, – там Я серед них» (Мф. 18:20).
